Феномен професійного вигорання: причини виникнення та шляхи подолання

Професійне вигорання — це специфічний вид професійної деформації , притаманної здебільшого працівникам, робота яких безпосередньо пов’язана зі спілкуванням з людьми. Зокрема, професійному вигоранню найбільше піддаються люди таких професій, як медичні працівники, педагоги, юристи, психологи, продавці…

Найтиповішими проявами синдрому професійного вигорання є:

- наростання емоційного виснаження;

- збайдужіння до виконання своїх професійних обов’язків;

- дегуманізація у формі негативізму щодо самого себе та своїх колег;

- відчуття власної професійної непридатності;

- незадоволеність роботою, внаслідок чого можливі особистісні зміни у комунікативній сфері аж до розвитку значних когнітивних порушень.

Чинники розвитку професійного вигорання

Насамперед до групи ризику людей, які піддаються професійному вигоранню, належать ті, хто за своїм темпераментом не схильні до активного спілкування та соціальних контактів. Особливо швидко «вигорають» сором’язливі, сконцентровані на своєму внутрішньому світові інтроверти. Такі люди здебільшого замкнуті в собі та небагатослівні. І якщо спілкування з колегами певним чином можна уникнути, то з клієнтами це неможливо. Від надлишкового зовнішнього впливу в інтровертів накопичується внутрішня втома, а від неможливості її позбутися — злість та роздратування.

Появі проявів у людини синдрому професійного вигорання сприяє також її схильність до перфекціонізму. Прагнення «відповідати високим стандартам» заважає людині зрозуміти свої емоції та переживання у професійній діяльності. Це здебільшого призводить до емоційної чутливості.

Прискорення процесу професійного вигорання зумовлюють також організаційні чинники:

- незручне робоче місце;

- відсутність умов для ефективної роботи та відпочинку;

- авторитарний стиль керівництва;

- відсутність можливості проявляти ініціативу.

Низький соціальний статус професії, ненормований робочий день також впливають на цей процес.

Відсутність чіткості в посадових обов’язках створює невизначеність у своїй ролі у колективі. У педагогічному колективі це може бути додаткове навантаження, яке за «неписаними правилами» доручене певним педагогам. До групи рольових чинників також належать міжособистісні конфлікти та психологічна несумісність з окремими колегами. Рольовим чинником є також переживання внутрішнього протиріччя між бажанням бути хорошим сім’янином та успішним фахівцем (« сім’я або робота »).

Стадії професійного вигорання

Стадія «Попередження»

Так само як вогнище поступово поглинає поліна, професійне вигорання відбувається не відразу. Одним із найбільш важливих пускових механізмів професійного вигорання є звуження особистісного простору та інтересів до професійної діяльності. Стадію «попередження» можна охарактеризувати як надмірну захопленість працівника робочим процесом. Це може виражатися в скороченні часу на неформальне спілкування та відпочинок, витіснення зі свідомості переживань невдач. Працівник в цей період може говорити про безсоння, погіршення уваги, емоційне виснаження, втрату відчуття себе.

Втрата відчуття Я може виражатися в тому, що працівник:

- стає залежним від думки інших людей;

- знеособлює себе та свій робочий процес;

- втрачає інтерес до прийняття спільних рішень.

Іноді знеособлення може переноситися на дітей і виражатися в сприйнятті їх як «об’єктів практики». Наприклад, у лікарів це може проявлятися у таких висловлюваннях: «нежить з дитячого відділення», «нирки з другої палати». Як наслідок, втрачається міжособистісний зв’язок.

Стадія «Відчуження»

Сигналом про те, що стадія відчуження настала, є втрата радості від роботи. Механізм відчуження набирає нових обертів. Емоції притупляються, в стосунках відчувається відстороненість. Дедалі частіше з’являється невизначене роздратування: «Дайте мені спокій». Зникає емоційний підйом та позитив у спілкуванні з колегами. Власні невдачі приписуються іншим людям. Зникає емпатія, замість неї приходять байдужість та цинічність.

Стадія «Виснаження»

Відчуження набуває більш яскравого вираження. Негативні почуття щодо оточення і роздратування вже не можуть бути приховані. Спостерігаються гострі психосоматичні реакції ( тривалий головний біль, біль у шлунку, стійке безсоння, раптові приступи нудоти, запаморочення).

Стадія «Розчарування та відчай»

Це завершальна стадія. Її симптомами є відчуття порожнечі, безпомічності та беззмістовності не тільки до роботи, а й життя в цілому. У тих, хто досяг цієї стадії, є тільки два виходи. Перший — попрощатися з роботою, що пов’язана зі спілкуванням з людьми, другий — розпочати непросту тривалу роботу над відновленням своїх професійних та особистісних якостей в межах психотерапії.

Шляхи подолання професійного вигорання

Що глибший ступінь професійного вигорання, то більша ймовірність того, що працівнику буде потрібна допомога психотерапевта. Варто підкреслити, що роботу зі складними випадками краще довіряти фахівцю, який має спеціальну підготовку в галузі терапії, а не лише психологічної діагностики.

Однак, якщо вчасно виявити описані симптоми, тобто на початкових стадіях, кожен спроможний допомогти собі самостійно.

Поради щодо самостійного подолання професійного вигорання

· Навчіться розуміти свої почуття. Усвідомлення того, що відбувається з вами в цей момент, вже є «рятівною паличкою» в ситуації стресу, навіть якщо у вас немає можливості поділитися з кимось своїми проблемами.

· Привчіть себе починати розмову про особисті невдачі та проблеми описом своїх досягнень та успіхів. Це принесе вам внутрішню гармонію та врівноваженість.

· Навчіться просити про допомогу. Можливо, спочатку це буде непросто. Може з’явитися страх, що колеги подумають, наче ви не здатні впоратися з тим чи тим поставленим завданням. Однак, правильно розподіливши обов’язки, ви зможете ефективніше проявляти свої професійні якості та навички.

· Не відмовляйтеся від допомоги. Прийнявши її, ви водночас робите щасливим і того, хто запропонував цю допомогу, і себе.

· Займіть активну позицію — це один із найдієвіших способів. Не очікуйте, що нелегкі переживання, властиві для професійного вигорання, минуть самі собою.

· Пропишіть у своєму розпорядку дня час для сну та відпочинку. Виділіть стільки часу, скільки зможете, і визначте максимальний проміжок можливого скорочення. Наприклад, заплановано дві години. Можливість скорочення — не більше 15 хвилин. Спочатку усвідомлено дотримуйтеся запланованого розкладу, доки це не стане звичкою. Зберіть «банк ідей» для проведення дозвілля. Коли виникатиме відчуття розгубленості — «А що ж робити?» -- заглядайте в складений заздалегідь список.

· Сприймайте процес подолання професійного вигорання як своєрідний життєвий виклик, що здатний зміцнити вас і як особистість, і як професіонала. Внутрішні ресурси є в кожного. Тільки глибина залягання цього скарбу може відрізнятися. Тому уникайте порівняння своїх шляхів та швидкості виходу з кризи з результатами інших людей.

Література:

1. Феномен професійного вигорання: причини виникнення та шляхи подолання/ Олена Бернацька // Практичний психолог: дитячий садок. -2013- №3. –с.33

Коментарi