Формування емоційного досвіду дошкільника засобами

казки

Використання казки є одним з провідних засобів формування емоційного досвіду у період дошкільного дитинства. Персонажі дитячих казок наділені яскравими рисами, які характеризують їх як позитивних або негативних. Основою механізму впливу казки на особистісні новоутворення дитини є усвідомлення емоційних станів через вербальне означення, а також здатність дошкільників до наслідування. Залежно від ситуації почуття та емоції можуть бути позитивними, негативними, орієнтувальними. Зазвичай діти супроводжують їх виразними рухами: мімікою, жестами, голосовою реакцією. Поступово у дітей дошкільного віку, які набувають емоційного досвіду, відбувається трансформація емоційної сфери: від безпосередньої емоційної реакції до опосередкованої моральними критеріями та емпатійними переживаннями.

Особливості сприйняття казки дитиною

Казку традиційно використовують як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати природу психічної травми та вилікувати душевні рани. Якщо тлумачити природу казки, то насамперед вона є художнім твором. А це означає, що казка не має єдиного канонічного прочитання, і люди різного віку сприймають її по-різному. Тобто казкову інформацію дорослий і дитина сприймають не однаково. Наприклад у казці «Троє поросят» дорослий засуджує легковажність тих Поросят, які не захотіли будувати надійного дому, а дитина ототожнює себе з усіма персонажами, «проживаючи життя» кожного з них. Адже троє Поросят—це один і той самий персонаж, лише на різних етапах розвитку. У цій казці досить яскраво проілюстровано поступове дорослішання особистості.

Ще один персонаж—Вовк. Кожній дитині знайомий стан, коли вона сповнена злістю, ненавистю, бажанням зламати чи зруйнувати щось. Це «вовк», що живе у кожному з нас. Та казка підказує: Вовк—це некерована, неконтрольована агресія, що завжди жорстоко карається. Звідси—опосередкований вплив моралі: учись керувати «вовком» у своїй душі.

Ототожнюючи себе з кожним персонажем, дитина не розумом, а усім своїм єством переживає ці важливі для неї етапи дорослішання.

Казковий світ як засіб унаочнення та усвідомлення дитиною власних переживань

Межа між світом матеріальним та ідеальним у дорослого досить міцна. А у дитячій душі панує хаос, пов’язаний з дефіцитом досвіду. Довкілля для дитини—це ліс, у якому мешкають добрі та злі духи, жар-птиці. Зчаста дитина відчуває цілу палітру емоцій одночасно—страх, самотність, роздратування, сум, здивування, радість, надію, а завдання дорослого—допомогти навести лад у цьому хаосі емоцій. Для цього необхідно дотримуватися правил ознайомлення дітей з казкою.

Правила ознайомлення з казкою

J Читайте дитині казку стільки разів, скільки вона просить. «Проживання» казкового сюжету—складний процес, тож дитина потребує багаторазового звернення до сюжету улюбленої казки.

J Казку ліпше не читати, а розповідати. Так ви матимете змогу спостерігати за реакцією дитини.

J Пам’ятайте про специфіку сприймання дітьми казкових подій з чарівним підтекстом—для дорослих кидання персонажів у вогонь є порушення їхніх прав, а для дитини—впевненість у тому, що зло знищене.

J Використовуйте казкові події для формування особистості дитини.

J Не пояснюйте дитині глибинного змісту казки. Він має бути прихованим від неї та впливати на підсвідомість лише через тексти, а не за допомогою тлумачень подій.

J Не імпровізуйте, вводячи у казку персонажів та розгортаючи нові сюжетні лінії з реального світу. Адже так ви вносите плутанину у диференціацію дитиною казкових та реальних подій.

J Розповідаючи казку, використовуйте казковий зачин: «У якомусь царстві, не в нашому господарстві жили собі…»--це ті ворота, через які дитина одразу ж потрапляє у казковий світ.

Діти, які добре знають атрибути казкового світу, починають самостійно складати казки або вносити до них свої елементи, ставлячи персонажів у неймовірні, щойно вигадані ситуації. Саме казкові персонажі дають змогу дитині унаочнити всі переживання, зрозуміти їхнє призначення. Казкові персонажі виражають свої почуття у вчинках: якщо страшно—тікають, образливо—плачуть. Почуття захищеності у них асоціюються з домом; почуття самотності, страху—з лісом. Такі асоціації сприяють формуванню у дитини емоційного досвіду та перенесенню дій героїв у сценарій власної поведінки.

Отже, занурюючись у світ казки, дитина занурюється у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись із казкової подорожі до реального світу, вона почувається впевненіше,починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами.

Література:

1. Формування емоційного досвіду дошкільника засобами казки/Олена Половіна//Вихователь-методист дошкільного закладу -2012-№2. –с.10

Коментарi